Кожна форма, створена в NÓMADE, народжується зі спогадів мого дитинства.
Бублики, шматочок крейди, яйцерізка з кухні моєї мами – фрагменти пам’яті, вилиті в металі, данина дому, куди я ніколи не зможу повернутися.
Перший дроп — під номером нуль.
Нуль для мене — не просто число або порожнеча — це початок.
Його тиша всеосяжна, здатна поглинути все навколо.
У нулі форма розчиняється — лише для того, щоб народитися знову.
Нуль має форму яйця: символу життя, нескінченності, та вічного питання — що було першим?
Одинадцять років без дому.
Втративши доступ до рідної землі, я відчуваю невблаганну, переслідуючу, нищівну тугу за домом.
Нескінченне бажання — я хочу додому.
І нестерпна думка — його у мене більше немає.
Війна двічі забрала мій дім.
Я втратила місце, де народилася, – Донецьк – у 2014 році.
Харків став моїм другим домом, місцем, яке приймало мене вісім років.
У 2022 році я знову втратила свій дім.
Як тиха данина поваги цьому місту, майже все в NÓMADE створено руками людей з Харкова.
Для мене NÓMADE – це не просто імʼя.
Це стан. Філософія.
Розуміння того, що ти більше не належиш до жодної точки на мапі.
Бути NÓMADE — це бути як вітер — бути скрізь і ніде водночас.
NÓMADE — це свобода, що живе в кожному подиху, і вічна надія знайти дім, надія, що назавжди схована в серці.